***
Час самоти…Та сьогодні – зустрілися Ви мені:
усмішка, чай. Хоч «Вдова» на імення «Кліко»
іронізує: з нічного зіркового вимені
цідимо наших розмов негусте молоко.
Черга дійшла й до «Вдови» (під розмови міцні вершки),
ми сповідались – коти співчували з дахів,
ми майже плакали, й лопались, лопались бульбашки
опіків душ наших й врослих у тіло страхів.
Спало на думку щасливими планами мірятись!
Свято ідей, то ж здається абсурдним відчай.
Час самоти – він мине, варто тільки насмілитись
стріти когось й заварити усміхнено чай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662699
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.04.2016
автор: Любов Матузок