Відьмацький обмін
Звичайне українське село.Як тільки Сергій вийшов з
автобуса,одразу вдихнув свіже повітря,роззирнувся.Він
завжди так робив,коли приїжджав до бабусі.Йому дуже
подобались ці краєвиди.Хоча хлопцю було вже
25,викладав в університеті,доцент
кафедри,політик,борода,яку носить вже 7-й рік.Вийти з
автобуса,вдихнути повітря і оглядіти все,що його
приваблює.Хатинки як намальовані майстерною
рукою.Ген у полях видно як люди працюють на своїй
ниві.Подивишся в іншу сторону-видно коней чи корів,які
спокійно пасуться і відбиваються хвостом від
надокучливих мух.Хлопець любив село.Менше
шуму,менше людей. Сергій приїжджав у свій заміський
будинок(адже,сам жив у квартирі,у Львові.),де він
відпочивав від усіх проблем,які нав’язував мегаполіс.
Натомість,зранку прокинувся,пробіжка до лісу і
назад.Зайти до двоюрідної сестри,тітки і
прабабусі.Удень допомогти їм по господарці,а потім
сходити на річку чи у ліс погуляти.А ввечері,коли всі
зробили домашні справи,сісти з родиною під грушею і
співати фольклорні пісні,слухати казки.Часто приходили
сусіди.Також сідали і підспівували.А потім іти у свій дім
і засинати.Це справді був відпочинок від
усього.Господарства не мав,адже немає кому
доглядати.Лише будиночок,в якому пару
кімнат.Єдине,що було-тренажерний зал у підвалі і на 2-
му поверсі бібліотека.Він приїжджав,відпочивав і
читав.На цей будинок він заробляв три
роки.Політика,університет.Статті пописував у різні
журнали і здійснив маленьку мрію.Будиночок,де він
усамітнюватиметься.Або буде приїжджати туди з
коханою.Кохана-ось його друга мрія.Ось уже 6-й рік він
кохає одну дівчину.На початку все було добре,а потім
вони посварились.Вона його напевно забула,а він
пам’ятає досі.І досі кохає.Тому будиночок поки був,щоб
усамітнюватись.За це все,хлопчина і любив їздити у
село.Так у райдужних перспективах,Сергій не побачив
як дійшов до будинку бабусі.Усміхнувся,побачивши
рідні ворота і подвір’я.Зайшов у двір.
-“Чи вдома господарі?” – гукнув Сергій
Наступної миті він лежав на землі,а на ньому сидів
Барсик.Його улюблений собака облизував
обличчя,радіючи приїзду гостей.
-“Ну все,досить“- сміявся хлопець.Барсик розумів все і
зліз з нього.Юнак підвівся на ноги і пішов у хату.Собака
бігав навколо нього,радісно гавкав і крутячи хвостом
просив погратися з ним.Хлопець помітив палку,яка
стояла біля хати.Взяв її і кинув собаці.Барсик радісно
побіг за нею.А Сергій тим часом переступив поріг і чуть
не впав удруге за час приїзду.Його двоюрідна сестра
кинулась йому на шию.Сестричка була молодша за
нього на 3 роки.Русява,висока.Вже зовсім доросла.Але
для нього залишиться тою маленькою дівчинкою,з
якою грали у хованки як були менші.Як бігали з нею
потайки від батьків у ліс.Як ходили з батьками на річку.
-“Братик приїхав.“
-“Привіт,сестричко.Як ти?Все гарнішаєш.Всі
хлопці,напевно,в селі твої.“
-“Ой,та перестань.Ти он ростеш.Бачу,бороду ще не
збрив“
-“Борода,то таке. “-усміхнувся хлопець.
З кімнати вийшла сестрова мама.
-“О,які люди приїхали.І досі з тою бородою.Ти в ксьонзи
записався?Ти ж філолог,а не піп“-сказала його тітка.
-“Та ні.Захист від зовнішнього світу і захист зраненої
душі.Та і багато філологів носять бороди“.
-“Зраненої душі? “-спитала сестра-“Невже,ти досі
любиш?6 років пройшло як не як“
-“Так,сестричко..Люблю.До безтями люблю.І всі вірші,і
всі рими,лише їй одній..“-почав було творити Сергій,але
його перервала мама сестрички :
-“Гаразд.Йди клади речі і ходи їсти.“
-“Та я до вас на хвилинку.І біжу до себе.Подивитись як
там моя господарка“.
Хлопець пішов у кімнату.Там сиділа його прабабуся.
-“Добридень,бабусю“ – привітався парубок.
-“О,внучку.Добридень-добридень.Ходи поцьомаю.О,ти
до нас в церкву приїхав.Новий ксьонз.Досі не
побрився“ – усміхнулася бабуся.
-“Майже.До вас приїхав“
Юнак обійнявся з бабусею.Потім поскладав свої речі і
пішов їсти.На кухні його вже чекали сестра,тітка.Бабуся
теж прийшла і сіла за стіл.Подали їжу.І всі мовчки
їли.Опісля,хлопець допомагав прибирати.Коли все
поскладали,сіли і почали говорити.
-“Братику,давно не приїжджав.Забувати став чи що?“
-“Та ні.Часу мало.Університет,тренування,політична
діяльність,театр.Та і немає часу.“
-“Читала твої останні вірші.Приїхав у пошуках музи?“-
усміхнулась тітка.
-“Так.Щось типу того.“
-“Що серйозно?“-не повірила сестра-“Всі музи втекли з
Львова до нас в село?“
-“Ех,сестричко.Майже.Ти ж знаєш як я люблю ходити у
ліс.Пам’ятаєш,як ми ходили як були менші?От
приїхав.Погуляю по ньому,може лісова муза і
прийде.Заодно вам по господарству допоможу“
-“Ооо..зараз в ліс краще не ходити.“-серйозно відповіла
сестра.
-“Це ж чому?“-іронічно спитав Сергій.- “Відьма вкраде?
Чи лісовик?Чи може дерева злякаються бороди?“
-“Ти з тим фольклором і своїми жартиками…
Думаю,дерева не злякаються.З лісовиком теж
подружишся.Я тебе знаю-ти комунікабельний.А от
відьми можуть вкрасти.
-“Вони в нашому лісі,свої вечірки влаштовують?Чи їхній
щорічний шабаш?“-усміхнувся хлопець.
-“Ти пам’ятаєш тітку Оксану,яка жила у передліссі?“
-“Цю відлюдкувату.Що хата стоїть окремо від всього
села і її мало хто бачить?“
-“Бачу,пам’ятаєш.Так ось.Кажуть,що вона відьмою
стала.Хто її не побачить,одразу до церкви йде.Ходять
чутки,що вона з лісу носить всяке чортове зілля до
хати,всяких жаб і змій.А ввечері,хто їде через ліс,чути
як на галявині регоче багато людей.І то такий
диявольський сміх.А якщо тебе зачаклує?“
-“Ага,набута відьма.Тільки приїхав,а вже є ідея для
твору.Сестричко,ми ж вже дорослі.Ти знаєш,що я вірю у
чудеса і всяке таке,але це перебір“.
-“Братику,я серйозно.Пам’ятаєш як ми були малі,вона
вже стара була.А зараз виглядає ще гірше і досі живе.“
Хлопець підвівся з стола і вийшов на поріг.
-“Відьм боятись в ліс не ходити.Та і якщо я подружусь з
лісовиком,то що з відьмами не подружусь?З ними
легше.Я ж філолог.В мене на факультеті є дівчата.Ото
справжні відьми.Так що все буде добре.“-стоячи
спиною до всіх сказав Сергій.На вулиці сидів
собака,тримаючи в зубах палку.
-“Барсику,давай сюди“.Собака покірно віддав.Юнак
кинув паличку і під осудливі і,може це йому
здалося,злякані погляди пішов у дім.
***
Наступного дня,прокинувшись зранку,у своєму
будинку,Сергій одягнувся і пішов на вранішню пробіжку.
“Потім ж рідні допомагати.Щоб краще працювалось“-
думав він.Вийшовши за подвір’я,хлопець почав ранкове
тренування.Побіг до школи.Там пішов на
турніки.Позаймався і побіг далі. “Побіжу у ліс.Що мені
до відьом.Давно там не був“.Добігаючи до узлісся,він
побачив хату тієї жінки і побачив,що вона стоїть на
порозі.
-“Треба підбігти,привітатись.Негоже не вітатись“ –
подумав Сергій.
Підбіг до порога.
-“Доброго ранку,тітко Оксано“-привітався.
-“Доброго-доброго,Сергійку“-відповіла та.Жінка на
вигляд була дуже старою.Років 120-130.Ледве
ходила,залишилось три зуба,де-не-де стирчали смужки
сивого волосся.
-“Вона ще більш пострашніла“-думав юнак.
- “Чула вчора,люди йшли з лісу,говорили,що той вчений-
письменник з міста приїхав.Фільольог.Та й думаю,тебе
почекаю,запрошу в хату.Справу до тебе маю.Щоб ти
мені трішки допоміг .“
-“Гаразд.Зайду.“-відповів хлопець,а сам думає-“як вона
могла знати,що я саме в цей час буду
тут.Може,дійсно,відьма…Ааа..напевно,бачила мене у
вікно,або пам’ятає з дитинства,що я люблю бігати
зранку“
Але мінімальний страх появився.Зайшовши у
хату,Сергій остовпів.На поличках стояли банки з
різними травами,зіллями.У деяких сиділи жаби,вужі і
інша погань.Запах у хаті змішанний від цих всіх випарів
- солодко-ядучий,перемішанний запахами різних рослин.
-“Вправду,відьма“-подумав він.Але його погляд
привернула баночка з рідиною синього кольору,яка
дуже солодко пахла.
Побачивши,куди дивиться хлопець,тітка Оксана
сказала :
-“Сподобалась?“
-“Так.Що там?“
-“Приворотне зілля.Твого улюбленого синього
кольору.Адже воно набуває улюбленого відтінку
людини.Дати тобі?Приворожиш свою Настю“
-“Звідки вона це все знає? “ – налякався хлопець.
-“Я про тебе все знаю-читаючи думки,сказала тітка
Оксана-"Я ж відьма.Знаю,що не будеш
причаровувати.ти краще умиратимеш ще 267 років,але
не причаруєш.Спробуй,матимеш кохання“
-“На жаль,я знаю про наслідки.Тому це поганий
варіант“-відповів хлопець
-“Ну так,ти знаєш“
-“Тому не спокушуйте мене.Краще скажіть,яка у Вас до
мене справа“
-“Ааа.Я просто хочу,щоб ти о 00-04 прийшов у ліс.Твій
улюблений ліс,на галявинку,де ростуть
чорниці.Галявинка,де ти як був малий найдужче любив
їх рвати.Саме на цій галявинці.“
-“Навіщо?Нарвати Вам чорниць?“-спробував
пожартувати хлопець.
-“Прийдеш-побачиш“.
-“А якщо не прийду?“
-“Не приходь.Але краще прийти.Повір.Тобі краще буде“.
***
-“Не йди туди!!!“-закричала сестра,коли ввечері він
зустрівся і розповів їй свою пригоду.- “Вони вб’ють
тебе!!!“
-“Спокійно.Не піду.“-сказав хлопець,а сам
подумав,навіщо він взагалі їй це розповів.
-“Благаю,не йди“
-“Та не піду“
-“Чесно?“
-“Чесно“
***
Але як наступила ніч,хлопець вирішив піти.
-“Вб”ють,то вб’ють.І так без коханої 6 років не живу,а
існую.Отже,можна помирати“-думав він.Взявши фото
Насті,поклав його у кишеню на грудях.
-“Як не жити разом,то хоч помру з коханням до неї і її
фотографією.“.І пішов у ліс.О 12-03 він був на
галявині.Все було тихо.Нікого не було.
-“Пожартувала,чи що?Йду додому“.Тільки він обернувся
іти,як раптом небо розірвав дикий,несамовитий
регіт.Крім місячного світла,галявину освітлювали
невидимі вогні,що було видно як удень.Заграла музика і
з неба почали появлятись відьми.Одна за одною,вони
приземлялись,злазили хто з мітли,хто з невідомих
тварин,і починали танцювати,ніби не помічаючи
хлопця.Він помітив і тітку Оксану і ще багатьох бабусь з
села.Вони були молодші,красивіші,але легінь стояв і не
рухався.Він не знав,що робити,коли навколо нього
танцюють і веселяться відьми.Раптом все затихло,і
вони стали в коло.Юнак хотів вийти з галявини,але як
тільки підходив до кола,то хтось одразу його відпихав
назад.Парубок зрозумів,що йому не вийти.Він
побачив,що всі дивляться вверх.Він теж подивився.З
неба до них спускався чоловік,який летів на бричці і
тримав у руках посох.Але в бричку нікого не було
запряжено.
-“Відьмак“-подумав Сергій.
Так,це був відьмак.Їхній головний.Як тільки він
спустився,знову заграла музика.Але ніхто не
танцював.Всі чекали,що скаже відьмак.І він заговорив :
-“Отже,до нас сьогодні на вечірку завітав гість“ –
вишкірив ікла відьмак - “звати його Сергій.25 років.6
років сохне за дівчиною.Що,юначе,любиш її?“
-“Так,люблю.Що ви з нею зробили???“-закричав
хлопець.
-“Поки нічогоХочеш її побачити?“
-“Хочу,але не в такій компанії як тут“
-“А чим тобі не подобається наша компанія?Тут ти
половину знаєш.Тітку Оксану,тітку Любомиру.А
тепер,шановні дівчата,зустрічаємо ще одного гостя.А
точніше,гостю.“
Спалахнуло полум’я і посередині галявини з нього
появився стовп до якого була прив’язана дівчина.Він
одразу впізнав ці довгі кучері,ці карі очі,цей
стан,губи,носик.Це була Настуня.Яку він кохав
найбільш за все.
Хлопець закипів з люті.
-“Ти що це робиш,тварюко?“-закричав він до відьмака і
підбігши до нього вдарив з кулака в обличчя.Але
рука,лише розрізала повітря.Відьмак щез і появився
ззаду.Одним ударом збивши хлопця з ніг,він сказав :
-“Но-но,це була погана ідея.Краще послухай“.Поклавши
посох на шию хлопця,тим самим, прижавши його до
землі,він додав :
-“Я тобі пропоную обмін.Я забираю твою одну
мрію,натомість віддаю іншу.Я забираю будинок.Ми там
збиратимемось,а тобі віддаю кохану.Згода? “
-“Я Вам не вірю“-сказав парубок.
-“В тебе немає іншого виходу.Бо я їй переріжу горло“
-“Ні.Я згодний.“-він глянув на кохану.Вона дивилась на
нього заплаканими очима і мовчки промовляла “не
віддавай“.Відвернувшись,хлопець додав :
-“Згодний.“
-“Так би і зразу“
Раптом він почув гуркіт і на галявину прилетів його
будинок.Хлопець був в шоці.
Відьмак забрав посох від хлопця,пішов і відв’язав
Настю.Як тільки вона відчула волю,одразу кинулась до
нього.Сергій лежав,важко дихаючи.Кохана допомогла
йому підвестись і заплакана,обійняла його.Він
пригорнув її до серця і спитав відьмака :
-“Ми вільні?Можемо йти?“
-“Так-так.Ідіть.І про нас не розповідайте.Бо знайду і
вб’ю.Хоча…хто Вам повірить“.
На цих словах,закохані розвернулись і пішли.Але взаді
почулись крики.Це кричала тітка Оксана :
-“Я тобі дістала цей дім.Ти обіцяв їх відпустити.Ми
здійснили відьмацький обмін.Мрію на мрію.Ти не
можеш їх вбити.Ти обіцяв“.
-“Так,він отримав мрію.Але я передумав йому її
віддавати“.І взявши посох,відьмак жбурнув його у спину
закоханих.Сергій відчув,що зараз буде і куди летить
посох.Він відштовхнув кохану і зброя потрапила йому
прямо у серце.
-“Ніііі!!!!!!“-не своїм голосом,закричала Настя.- “не
вмирай.Не вмирай!!!Коханий,прошу,не вмирай“.З грудей
парубка лунав хрип :
-“Там…там..на грудях..твоя..фо..фото…фотографія..Я її
ношу 6 рік…там тобі 16..мені 19…пам’я..тає..ш..я
ка..зав..що вона моя ..улю..улю..бле..на…на жаль..її
пробив посох…пробач…і па..пам’ятай..я тебе
любив..люблю..і любитиму..завжди..я..я оберігатиму
тебе..з того світу…і..чекатиму…там…пробач..я
те..бе..лю..лю..лю..“
-“Коханий,ні…ти житимеш..все буде добре..чуєш..Як
ні,то я візьму цей посох і себе вб’ю.Будемо разом…
завжди..“Але посох зник.
-“Не вмирай..чуєш..як Даринка..як наш лабрадор…
згадай…я люблю тебе,не вмирай..ти чуєш мене“-
плакала Настя.
Та він не чув..Він уже не її чув.Хлопець помер…
***
Наступного ранку тітка Оксана пішла в ліс.Пішла на ту
галявину,де вночі все відбулось.Побачила мертвого
хлопця і дівчину,яка плакала над ним усю ніч.
Настя побачила її і кинулась до відьми :
-“Ти вбила його.Вбила!!!“-плакала дівчина і била
ніжними ручками тітку Оксану.
-“Ні не я.Але я прийшла його врятувати.Тримай.“-на цих
словах,вона дала дівчині пляшечку з рідиною червоного
кольору.
-“Що це?“
-“Вилий йому в рот.Він оживе“
-“Неправда.Це неправда!!!“
-“Він мертвий.Йому вже нічого не
буде.Ризикни.Побачиш“
Тітка розвернулась і пішла.Настя відкрила пляшечку і
вилила її вміст мертвому юнаку в рот.Він почав
приходити до тями.
-“Дякую Вам.Але..що буде з Вами за це?Відьмак не
пробачить“
-“Не хвилюйся.Я зробила обмін.Його життя на моє.Я і
так стара.Не хвилюйся.Щастя Вам.І пам’ятай завжди-
щоб не сталось,яка б не була сварка-він тебе любить.І
любитиме завжди.Завжди.Будьте щасливі“.
-“Дякую“-відповіла дівчинка.
Вийшовши з лісу,закохані пішли до особняка.Та його не
було.На цьому місці не було нічого-просто асфальт.
-“Як ти тепер будеш?“-спитала Настя-“Ти ж так його
хотів“.
Сергій повернувся до неї,поцілував.Пригорнув до себе і
зашепотів на вушко:
-“Нічого,кохана.Головне,що ти поруч.Ти зі мною.А все
інше наживемо.Наживемо…“
С.Кучерявий
12.11.15
22-13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662627
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.04.2016
автор: kucheryavuy77