Той, хто сказав, що раю не буває,
Не може бачити у звичному красу,
В росі краплини сонечко світає,
Тобі світанок я в руках принесу.
В твій напівсон, тривожний, теплий, літній,
У щебетанні стомлених птахів,
З полів пшеничних, золотаво-стиглих,
Зарослих верболозом берегів.
День розгориться у яскраві барви,
Промінням пересипле краєвид,
Зозулі рахуватимуть за ставом,
Сто років разом, без печалей-бід.
А потім вечір ляже напівтінню,
Розмиє грані між реальністю і сном,
Ми слухатимем пісню солов'іну,
Обнявшись у садочку під бузком...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662558
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.04.2016
автор: Надясемена