Стояла дівчина у далині…
В сльозах і чорному вбранні…
Дивилась на ліси поля і стави…
Так хочеться здолати їй заставу…
Стоїть холодна молода страшна -
Тендітна атомна війна…
І тільки руки прагне розпустити,
Ще більше територій охопити…
Слізьми вмиває, ядом, просто з неба…
Катастрофічна це її потреба…
І диханням своїм труїть усе навколо -
Все збільшується коло територій…
Ненавидять її й бояться одночасно.
Прийшла вона до нас… та так невчасно…
Багато планів на майбутнє загубила…
Кому життя, кому здоров’я отруїла…
Зламала сім’ї, діточок повіднімала…
Нищила всіх, кого впізнала…
Смертями щедро одаряла…
Слізьми і горем душі роздирала…
Гордо стоїть, любується собою…
Неначе знов очікує двобою…
Нікого не щадить перед собою…
Та зветься вона – Чорною Вдовою…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662499
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.04.2016
автор: Франко Наталія