Україно моя... Скільки літ ти страждала?
Лила сльози гіркі, руйнувала життя.
Канони та мрії людські ти рубала,
Бо ніяк не знайдеш ще всьому забуття.
Не зламає тебе це цинічне суспільство.
Постмодерн, політспілки проти тебе - ніщо!!
Калічуть синів твоїх... Агов, це вже вбивство!
Україна страждає... Хто скаже за що?
Нам говорять - чекайте. Віки вже чекаєм...
Не слухайте наших в парламенті дядь!
Гнилі обіцянки, що скоро здолаєм
Нехай всі вони там, в окопах, згорять.
Чи з Києву ти, чи з Донбасу, чи зі Львову,
Друже мій рідний, завжди пам'ятай:
Боронити нам треба святу нашу мову
І силу країни, яку не зламать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662483
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.04.2016
автор: Аліна Коломієць