Полем котився туман,
Тихо вставало десь сонце,
Вп'ється нам в душу обман-
Гляне біда у віконце.
Полум'ям атому стре
Долю стару та малечі,
Хрест Україна несе-
Вложені муки на плечі.
Вніміє на тисячу літ
Земля, що життя родила-
Чорнобиль залишив слід:
Лиш біль та людська могила.
Не вЕрнеться знову лелека,
Життя не зародиться в лоні,
Душа не прийде іздалека,
Лиш спогади стануть в поклоні.
За тих, що тебе рятували,
Життя положивши на плаху,
За тебе, себе розіп'яли,
Не знаючи болю, ні страху.
Горить поминальна свіча,
Живеш, Україно, в скорботі,
Та спокою дальше нема,
Бо гине народ твій на фронті.
На фронті, під кулями зла,
Знов пекло чомусь пожирає
Ті паростки віри й добра,-
Чом місця земного не має?
Знедолений, зболений, знищений-
Народ твій, Вкраїно Княгине,
В молитвах лиш Божих молений,
Єдиний, в віках єдиний!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662477
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.04.2016
автор: Леся Утриско