[b][i]Це зустріч ? Може це побачення , не знаю ?
Чомусь так хочеться спинити часу плин...
З своїх обіймів тебе з болем відпускаю ,
Щоб зберегти святу любов , бо ти один ,
Хто дав її такі могутні : віру , крила...
Пробач жіночу слабкість , недовіру , страх.
Я не навмисно , якщо боляче зробила -
Прости , благаю ... І за сльози на очах.
Пробач , за це , що я не вмію не любити .
Тривога душу розпинає без жалю...
Збігає день...Пробутий чи прожитий...
Себе караю лиш за це , що так люблю .[color="#6f00ff"][/color][/i][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662471
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.04.2016
автор: Nino27