Отак воно: немає вівчаря,
І стадо розбрелось усюди.
Бредуть під проводом тхора.
Ідуть в нікуди вівці-люди.
Немає лідера, нема.
Одні лінивці й вовкулаки.
Узять би й видать на-гора
Смачного човпана в... "м'яку ознаку"!
Ех, занехаяли вівчарство.
Де Гонта, Іскра? Де Сірко?
Бредем з гієнами в митарствах,
А вівчарів нема, на зло.
І стадо наче нічогеньке,
І пасовище зелененьке.
На вибір йдем до крамаря,
Щоб нового обрать царя.
Коли непотребу багато,
Беремо перше — щоб узяти.
А далі тулимо у побут.
Таких сліпий у нас добробут.
А десь між мотлоху отого —
Вівчар, що в серці має Бога...
Тому так є — бредем усюди,
Ідем в нікуди, вівці-люди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662459
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.04.2016
автор: Nestrymna