Забуті голоси

Згадаймо  же,  браття,  минулі  часи:
Вольних  років  позабуті  перлини,
Свистіння  джури  й  чумакові  вози,
Чубатих  синів  Русі-України.

Воля  безмежна,  як  весняний  той  степ,
Приласканий  вітром  й  дощами  напутий,
Гіацинт  на  високій  могилі  росте,  -
То  пам'ять  козача  у  квіти  вдягнута...

Сопілка  й  литаври  нам  темп  задають,
Цокіт  кінноти  та  сміх  піхотинців;
Соборам  величним  шану  віддають,
Щоб  з  Богом  боротися  проти  ординців.

Запорозький  характер  знаний  усюди:
Регіт  над  смертю  в  кривавіїм  бою,
Не  потраплять  до  Січі  трусливії  люди,
Узурпаторів  злих  слабкі  лизоблюди,
Бо  має  вольності  слава  гриміти  луною!

Ось  це  була  воля,  да  тільки  давно...
Славної  долі  життя  спливло  золоте;
І  чорна  полин  на  могилі  козачій  росте,
Бо  народ  змінив  самопал  на  ярмо...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661925
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.04.2016
автор: Святослав Осінній