Згадаймо же, браття, минулі часи:
Вольних років позабуті перлини,
Свистіння джури й чумакові вози,
Чубатих синів Русі-України.
Воля безмежна, як весняний той степ,
Приласканий вітром й дощами напутий,
Гіацинт на високій могилі росте, -
То пам'ять козача у квіти вдягнута...
Сопілка й литаври нам темп задають,
Цокіт кінноти та сміх піхотинців;
Соборам величним шану віддають,
Щоб з Богом боротися проти ординців.
Запорозький характер знаний усюди:
Регіт над смертю в кривавіїм бою,
Не потраплять до Січі трусливії люди,
Узурпаторів злих слабкі лизоблюди,
Бо має вольності слава гриміти луною!
Ось це була воля, да тільки давно...
Славної долі життя спливло золоте;
І чорна полин на могилі козачій росте,
Бо народ змінив самопал на ярмо...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661925
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.04.2016
автор: Святослав Осінній