Весна розбудить, бо ж нате весна,
Чорніють брови - губи, наче вишні,
З-за обрію кохання вирина
І твої персти, як ні в кого – пишні…
Переді мною ти – моя любов,
Твої цілую губи до нестями,
Я радий, що в житті тебе знайшов,
Що серце засвітилося вогнями.
Хай снігом пролітає вишні цвіт,
І родять вишні, ніжні, як коралі.
Роки летять завжди і їх політ,
Це азимут в життєвій магістралі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661896
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2016
автор: Віталій Назарук