Ми сміялись голосно разом,
Коли порозуміння нас обіймало!
Радість була дороговказом
І нам спілкування було все ще мало!
То чом не встояла перед спокусою?
Для тебе то був тяжкий Іспит?
От і біжиш тепер по стерні босою,
Але сліди немов від копит.
Бачу: не втрачені ще крила надії.
Бачу: руки тягнеш до Бога.
Вкрали щастя друзі твої - лиходії.
Ти зрозуміти це вже змога?
21.04.2016
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661787
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.04.2016
автор: Левчишин Віктор