мені так хочеться у світ ваш
якби ,тільки,не оці дві милиці
і прикрий статус
з довічним пенсійним утриманням
ваші очі такі ж скляні
(як вітрини оцих магазинів)
часом видається
що я вам-бридкий
(економічний бо статус найнижчого рівня)
у місті готуються до Різдва
(навіть сміття прибирають)
іду тротуаром
(дратую людей
люди усі мене кваплять)
усі поспішають
(хто-куди
покупки/пакунки/робота/маленькі кав'ярні на три столи/цигарки/депресія/втома)
ось янгол трирічний кудись біжить
в рожевому комбінезоні
мама зловивши
чистить брудні/сніжно-піскові долоні...колінця...
цілує ніжно лице...
Мамо Небесна чуєш!
Моли щосекунди Пана Отця
щоб люди-людинність набули!
ходжу
мов апостол
(проте-німий
говорять ,лишень,тільки очі)
Люди.
Дерева.
Будинки.
Дороги.
Усе і Усі.
Я ЖИТИ ЧАСТИНКОЮ ВАШОГО СВІТУ ХОЧУ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661503
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.04.2016
автор: Принц Флорізель