Через 3 дні буде річниця Чорнобильської аваріїї. І я ще добре пам'ятаю як все це було.
І спортивні змагання (у яких до речі і я приймав участь), і демонстраціі трудящих, і виступи різних партійних діячив, які називали боягузами і зрадниками тих, хто намагався або виїхати з Києва сам, або хоч вивезти дітей. І підписки, спочатку про невиїзд із Києва, а згодом тіж підписки про обов'язковий вивіз дітей. Тепер це вже історія і ті кому зараз 30 або трохи більше про все це не знають. Саме в той час і склався у мене цей вірш. Може він був трохи більше ніж треба ємоційний, та в ньому віддзеркалено стан речей на той момент.
Чорнобильські сувеніри
До свята усім роздали сувеніри,
Про все піклувались, про все й повсякчас,
У кожному домі, у кожній квартирі,
Частинка реактора номер чотири,
На згадку майбутнім нащадкам про нас.
Звалилась зненацька біда серед ночі,
Мов камінь з верхів’я на край чарівний,
Бо бовдур якийсь, до медалей охочій,
Був дуже розумний, а може й п’яний.
І мусили хлопці до бою ставати,
Дітей боронити, старих та жінок,
Всіх нас рятувати, життя віддавати,
А наша верхівка звеліла мовчати,
- Співайте, танцюйте веселий танок!
Гуляли, співали, нічого не знали,
Рентгени ті брали, губили свій цвіт,
Аж доки ті дзвони вже всім зазвучали,
- Чорнобиль! Чорнобиль!
– гуло на весь світ.
Жахнулась Європа від болю й печалі,
Від вістки страшної здригнувся весь світ,
А в нас соловейки травневі співали,
І весна буяла, було все як слід.
І знову ту правду нещасну ховали,
- Не бійтесь нічого, все буде гаразд.
Це тільки фобія – всіх нас умовляли,
- Заждіть, зачекайте, нехай сплине час.
Збудуймо реактору ми домовину,
Немов фараону отой саркофаг –
Звели, і от маймо сповільнену міну,
Що й досі Європу кидає у жах.
Сидить в саркофазі, мов джин той у флязі,
Та сила, що рветься гуляти в світах,
А нам сповіщають з джерел, що все знають,
Тріщить вже по швах, клятий той саркофаг.
І знов обіцяють: - Зведемо споруду,
Що вкриє навіки страшний той об’єкт –
Проведено конкурс й затвердив вже уряд
На нового монстра найкращий проект.
Та все ж живемо і надію плекаймо,
Що все в Україні ще буде гаразд,
Що пройде весна чарівним нашим краєм,
І Бог милосердний згадає про нас.
До свята усім роздали сувеніри,
Про все піклувались, про все й повсякчас,
У кожному домі, у кожній квартирі,
Частинка реактора номер чотири,
На згадку майбутнім нащадкам про нас.
1986
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661470
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 23.04.2016
автор: Harry Nokkard