Так гарно соловей співав в саду зеленім.
І світло й сонячно було в душі у мене.
Я по стежині полем йшла, а ти назустріч.
Ми привітались, розійшлись не обернувшись.
Ти щось хотів мені сказать – не обізвався,
А я не сміла відказать - чужим здавався.
І стільки спогадів прийшло, і сонце гріло,
Та нам двом холодно було, в грудях щеміло.
І ми не глянули один одному в вічі,
Бо не чекав ніхто із нас цієї стрічі.
Я по стежині далі йшла, не оглянулась.
Ти Доля не моя була – усе минулось.
А соловей усе співав, та не для мене,
І дрібний дощик накрапав на все зелене.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661392
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.04.2016
автор: Олена Жежук