Це все ще нездоланні примхи долі щебечуть, б'ють дощем посеред хмар.
Чи варто сліз даремних, птахів волі, чи краще нам прийняти цей удар?
Нехай цвіте троянда підвіконна, яка не бачила усіх життєвих злив.
А ми зростемо на асфальті чи бетоні, звичайним бур'яном посеред жнив.
І як би нас з землі не витягали, і не палили наших мрій-листків.
Ми встояли, ми досі простояли, коли троянда всохла навесні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661385
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.04.2016
автор: Сновида