Коли ні слів, ні дій не вистачає,
Коли ти горнеш сніг своїх думок з душі,
А він складається у небокраї
Такі блискучі і такі лункі.
Такі лункі світанки,
аж боляче очам, такі блискучі,
як тисячі негаснучих багать.
влягтися набік, по-котячому, щоб зручно
було моє кохання виглядать…
Тримай мене, мій світе безкінечний,
тримай у цьому блиску і піснях,
а я поводитимусь тихо й ґречно
в твоїх казкових черемшинових гаях.
І ні в словах, не в діях ,і не в думці
Не вистачить емоцій і жаги,
А лише в тім, як я люблю це,
А лише в тім як любиш мене ти!
Полтава.
22 квітня 2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661272
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2016
автор: gala.vita