А ти любиш весняний цвіт
Невічну прекрасу садів?
Любиш, хоча й він опадає,
Радість дарує і відлітає.
Любиш дощі після спеки,
І вранішню ніжну росу.
Без обіцянок навіки, любиш.
За свіжість вдячний дощу.
І місяць блідий темної ночі,
Без образ як за хмари зникає,
Любиш. Бо знаєш не він це
Часом своїм так повеліває.
Кохаєш по-справжньому. Вірю.
Не треба про вічність. Мовчи.
Давай просто любити доки...
По веснах цвістимуть сади.
Давай просто будемо разом
Як місяць у темного неба.
Любитиму, як дощ після спеки.
Не обіцяй нічого. Нетреба.
Не обіцяй за нього. Як б'ється...
Не нами любов в серце дається.
Справжня чи зникне? Навіть сади
Перецвітають, як час вже пройти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661222
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2016
автор: Оксана Бугрим