Життя закоротке для твоїх ідей.
Бог думав ти менш принциповий.
Він дав тобі тіло, для тіла -людей,
Для серця- любов. Ну словом...
І гадки не мав , що в твоїй голові
Живе невимовне бажання
Побачити світ, аби там на горі
Не було жалю і страждання.
У тебе душа була вища за всіх.
Вона не трималася місця.
Ти змінював дім і усе що міг.
Адрес було близько двісті.
Здавалося б ,маєш достаток, тепло.
Його доживай із родиною.
Одначе життя океаном пливло-
Тонуло без мрії єдиної.
Мені хтось казав, ти дійшов до мети.
Стоптав старі стопи стежиною.
Що мрія твоя - увесь світ обійти-
Тебе ж і зробила Людиною.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661203
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2016
автор: Юлія Антоняк