Цей цвіт обійняв моє серце і душу,
Велике до мене прийшло почуття.
Із серця і біль проганяє, і тугу,
Там місця для них уже більше нема.
Ефектом метеликів змінилась журба.
Тим квітам кінця і краю немає,
Рабою своєю зробивши мене,
Обіймами пахощів міцно тримають.
Я знаю - кохання моє не помре.
Ніби хитаючи ясні голівки,
Диво-троянди говорять зі мною.
А я пригорну їх до себе рукою.
Вічний, безсмертний трояндовий сад,
Світлі, червоногарячі квітки,
Елегію-пісню для мене співа,
Розпалюють квіти вогонь у мені,
Це ніжне, чарівне душі почуття.
І я не вбиватиму квітів своїх..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661164
Рубрика: Акровірші
дата надходження 21.04.2016
автор: Luchik.Riya