Тату, без тебе посивіли,
Наші карпатські світанки.
Уже спливли твої дзеркальні
Води в одвічні береги.
Господь-Бог забрав тебе від нас,
Залишив ці сумні ранки.
Ти відійшов в свою стихію,
Де немає болю й журби.
Із тобою було тепле літо,
Де, ти на баяні гарно грав.
Та чудовою мелодією,
Всю нашу родину дивував.
Тату, ти посеред карпатського
Первоцвіту, мудрості навчав.
Нас дітей, своєю батьківською
Любов'ю так ніжно зігрівав.
Без тебе, не любе ніжне літо,
Не чутно мелодію весни.
А пам'ять про тебе буде жити,
Й тепло долонь, що дарував ти.
© Віктор ВАРВАРИЧ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661027
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.04.2016
автор: Віктор Варварич