кому наразі всміхаєшся ти?
хто сьогодні цілує твої долоні?
я навіть не знаю як догріб до цієї весни
не зі своєї,мабуть з того,хто вище волі
я жодного разу не чув його й не бачив
ні в ясну пору,ні в період літніх злив,
намагаюсь доперти,що все це значить
спасіння?а хіба я просив?
давно не чекаю нічого нового
взагалі не бажаю комусь залишатися винним,
я обрав надто довгу дорогу
без пасажирів і на вимогу зупинок
хто сьогодні обійма тебе за плечі?
кому наразі присягаєш вік любить?
спадає в трави шовком вечір,
я,мабуть вмер,бо в серці не болить…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660982
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2016
автор: Ендрю Мітін