Ти сколихаєш моє серце
як дикий вітер в океані
гойдає хвилі, й ті без тями
б'ють об каміння, тільки плями
вологі плями залишають
про себе в спомин...не на довго
лиш вийде сонце і волога
враз зникне без сліда,
бо ж час...він, знаєш, як вода
тече й назад не повертає...
ти розбиваєш моє серце
і раз по разу геть тікаєш
без слів, записок, й забуваєш...
здається, й знову повертаєш
в моє життя, як грім поночі
і знову ті ж блискучі очі
в нутро, у душу зазирають
й слова твої в мені лунають
як той мотив, що приставучий
звучить, звучить і весь день мучить
та з голови не йде, все грає
стиха хіба як засинаєш
а часом навіть уві сні
тихим відлуння ще озиваєшся в мені...
Ти посміхаєш моє серце
Душа як рожа розквітає
Під посмішки весняним сонцем
Котра мов новий день вітає
І передзвін струмочків сміху
Тамує спрагу, дарить втіху
І з тим у мить руйнує кригу
Товсту, що з часом намерзає
Від поглядів холодних й вітру
З тобою холод той минає
За тим по тілу розтікає
Обіймів трепетних тепло... і поцілунок
О, як пянить палкий цей трунок
Та кружить голову...стихає...усе
Так солодко, зникаю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660947
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2016
автор: Danton