В обіймах верб високих пливе вода невпинно,
У річки своя мова, я вивчу її знов.
Світанок на природі зустрів мене гостинно,
Ти знаєш, як же довго сюди до тебе йшов.
Від диму задихався, вогні кололи очі.
Багатство - то не гроші, скарби я вже знайшов.
Ріка мені нашепче твої слова пророчі,
Вони злетять і зникнуть між листями дібров.
Туман загорне в ковдру мої думки й минуле.
Що дам взамін тобі я за спокій і любов?
Міста ми збудували, про совість геть забули.
Почуйте мову річки чи вивчіть її знов.
________________________________________
Той день не настане, коли вітер з поля
Сміття розпороши́ть на сотні тіней.
Колись все застигне, мій голос охрипне,
Між гіллям затихне весни соловей.
© Олена Галунець
Фото - Олег Кругляк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660835
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.04.2016
автор: Олена Галунець