Туманом сизим сни лягли рожеві
На кучеряві коси і чоло.
Життєва осінь кличе вже до себе,
А молодості - як і не було.
І де літа поділись мої юні?
Кудись помчали щастя доганять.
Співають про кохання серця струни
Так ніжно-ніжно на мажорний лад.
Бо недарма на світі ряст я топчу,
Скільки залишилось іще, лиш знає Бог.
А залишу по собі вірші-сповідь,
Читаючи, мене згадали щоб.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660829
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.04.2016
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський