Так розцвіла старенька моя слива,
Яку зрубати руки не дійшли,
Від неї не очікували дива,
Напівсухими гілочки були.
Та напилась вона весняних соків,
Згадала юність і прибралась в цвіт,
Як не було важких холодних років,
Не з цінних, слива, деревних порід.
Дні випадали їй все більше хмарні,
Наперекір вона училась жить,
Непоказна, ніяк не популярна,
В краю городу скромненько стоїть.
Тінь осокору сонце закриває,
І з поля вітер обриває лист,
Та в цю весну вона як сон буяє,
У перламутрі дорогих намист.
За всі незгоди--пізній подарунок,
За всі роки таємних тихих мрій,
Жаданий долі ніжний поцілунок,
Прекрасний цвіт на сливочці моїй...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660699
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 19.04.2016
автор: Надясемена