Я не люба йому. І нічого не вдієш.
І нічого не вдієш – не люба йому.
Так буває. У землю щось часом посієш,
А воно не зійде, не вгадаєш, чому.
Скільки сіяла я – не діждалася плоду.
А як виліз – склювали птахи уночі.
І просила у Неба одного я – воду,
Щоб згасити пожежу у спраглій душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660692
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)