Любов оцю, мені навіяв вітер,
Приніс її у пелюстках квіток
Приніс в росі, яку не мав де діти,
І в моїм серці той проріс росток.
Зросла любов, розквітла, забуяла,
Вона мене вернула до життя.
Найкращі дні в житті подарувала.
Любов горіла і палав в ній я.
Колись казав, що так палать не зможу,
Але тепер - горю у цім огні.
Не знав тоді, що так любити буду,
Але, прийшла весна... І полюбив.
Весна прийшла не тільки, лиш надворі,
Весна розквітла й у моїй душі
І срібно-чисті крапельки прозорі,
Омили маревом весняних мрій.
А ти пішла... Я сам лишився знову,
І в серці. залишилася любов.
Куди ти йдеш? Чого, ти йдеш од мене?
Тебе спитати хочу знову й знов.
Та ти пішла. Тебе, вже не здогнати,
А я лишивсь, у самоті надій.
Тобі бажаю у житті лиш щастя!
Якого, не судилось мать мені...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660670
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2016
автор: Марк Маламура