Цвітуть абрикоси...
Квітневий вітер
урізнобіч розносить
білі пелюстки,
малюючи на землі
нові межі
і нові кордони.
Цьогоріч зустрілася мені
старість.
Так близько вперше
дихнула в обличчя.
І я промовила:
"Ненавиджу тебе,
глуху,сліпу,уперту,
прискіпливу,
немічну
і глузливу..."-
бо була безсила
відчинити
цю браму важку
з викарбуваним написом
"старість".
Під нею сіла і заплакала...
Старість...
Я бачила її лице.
Я знаю її дихання.
Вона зазирне і в мої очі.
У ці,що поглядають зараз
на жовті нарциси,
червоні примули
і сині квіти
на короткому стеблі
із безлічі дрібних дзвіночків.
Назву цих квітів
не знає і моя сестра,
що проживає у дворі,
де цвітуть абрикоси,
де вітер гойдає
жовті нарциси...
Де вперше, так близько,
Зустрілася мені старість...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660559
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.04.2016
автор: NikitTa