Не кине трон дракон із царства темного.
Тнуть голови – відрощує нові.
Розгулює між простору буремного,
Полоще кроки у людській крові.
А вже й над ним кістлява із сокирою –
Не бачить руки білі ті худі.
Длубає світ усмішкою нещирою,
Волочить хвіст, наїдлий на біді.
Ще може дні життю надшити власному,
Поки вогонь не залила піна,
Розтнути хмару навстріч сонцю ясному.
Її розтнуть. Лише яка ціна…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660536
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.04.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)