Загубилась в споришах
Стежечка вузенька,
Пролягла аж до села,
Де бабуся й ненька
Мешкає вже стільки літ
Сама одиноко,
І ніхто не приїздить
З дітей та онуків.
Виглядати їх вона
Йде щодня до хвіртки,
Та кровиночок нема,
Бо зайняті дітки.
В того власний ресторан,
В того - інший бізнес,
Кожен з них має свій план,
То й ніколи їхать.
А вона, голубка жде,
Вірить бідна ненька,
Лиш машина загуде -
До воріт швиденько.
А за торбами колись
Приїздили справно.
"В пір"я вбилися" усі -
Забули про маму.
Навідатись час знайдіть
До матерів, люди!
Бо настане така мить,
Коли їх не буде.
Коли стежка зароста
До хати, до мами,
У вас зміна підроста -
Зроблять так із вами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660472
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.04.2016
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський