Чоловік в достатку жив,
Що планував те й і зробив.
Усе життя він працював,
То ж багато чого настарав.
Та сумно стало йому жити,
Чогось йому не вистачало.
То й став він дуже тужити,
І усе гірше йому ставало.
Якось мудреця він зустрів,
Та й про це йому розповів.
Мудрець йому пораду дав,
Щоб цапа в хату він узяв,
І тиждень в ній його тримав,
І як тільки тиждень промине,
Цап проблеми усі його зніме.
Та й життю радіти він буде.
То він цапа цей строк тримав.
Напевно кожний здогадався,
Які ж то проблеми в хаті мав,
Бо з ним їв- і з ним тут спав.
То коли цапа того віддавав.
-На світ я заново народився:
Так мудрецю радісно сазав...
Так і ми часто буває нарікаєм.
Схаменемось, - та уже запізно,
Бо кацапа уже в хаті маєм.
А з ним, що тут можна сказати,
Справи важливі не варто мати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660434
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.04.2016
автор: dashavsky