Лежиш на смертельному ложі -
Всі знають.. й чекають кінця.
Не довго зали́шилось, схоже..
І відчай .. сховався.. зачах..
-Ой, батько, ой таточку, тату...
Як важко цю мить пережить..
Покинеш ти рідную хату,
Душа твоя в Рай відлетить.
Хоч доля не була щаслива,
Та вчив ти нас правдою жить,
Щоб легка дорога зваблива
Не сміла серця полонить.
Трудився ти зранку й до ночі,
І в праці спливали роки.. -
Відводжу заплакані очі,
Щоб ти не помітив туги.
-Ти нами пишатися,тату,
Вже можеш - своїми дітьми.
Всього у житті так багато
Було, але стали людьми.
Життєвий твій шлях обриває
Й дорога веде до кінця,
А рідні спокою не знають,
Їм відчай заповнив серця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660422
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.04.2016
автор: Ольга Калина