Розкішне небо. Все осіннє
Я рада і сумна водночас
Знайомий дим, свіже повітря
Переплелись в осінній аромат
Холодна ніч, вітри північні
Далекий Місяць льодяний та білий
По куполу земельної орбіти
Зірки повільні скочуються вниз
Осики спантеличені: "Де спека?"
За мить все стане золоте та світле
Ось-ось, увись тікаючи від інею,
Лелеки відлетять у теплий край
Повітря з моря вже не долітає
Замовкли всі співучі пташки
Уже ледь-ледь на обрії жевріє,
Палахкотить вогонь жовтневих днів
Палають ніжні айстри й чорнобривці
І сонячні розкрились хризантеми
Звисають важко виноградні грона
Калина сумно похилилась вниз
Уся солома вже давно в копицях,
І лиш стерня нагадує про жнива
Гірким наповнилось гірке повітря
І розливається повсюди стук коліс,
Відносячи останній віддих літа
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660328
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.04.2016
автор: Олена Грикун