Йшов дощ, та обіцяв тепло,
І квітень обіцяв, і квіток,
Хоч сиро та пронизливо було,
Хоч вітер лютував між віток.
За вітром із холодних рук,
Моя тікала парасоля,
Набрид їй крапель перестук,
Хотілось неба, світла, волі.
Та між домів бетонних брил.
Я тротуаром йшла додому,
Ще вистачало моїх сил,
Ховати розпач, біль і втому.
За парасолю, за вітри,
За дощ на сірім фоні неба,
Чекати квіток і весни,
Що жінці в цьому світі треба?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660290
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 17.04.2016
автор: Надясемена