Наче у русалки, в нашої Марічки,
Під бровима чорними, зеленії вічки,
Як пшениця стигла, коси золотаві,
На щоках рум'янець--сонечко в заграві!
Стрічки кольорові їй дарує тато,
Аби мила доця була гарно вбрата,
Брат з країв далеких їй привіз корали,
Щоби на сестрицю хлопці загладались!
Вишила матуся квітами сорочку,
Бо ж сама як квіточка, їхня мила дочка,
А бабуся внучці сама плахту ткала,
Оце так красуня! Люди дивували.
Бігла собі вулицею, садом, через річку,
І раділа сонечку, дівчина Марічка!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660280
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2016
автор: Надясемена