Ти мене розбивала на крихти
На молекули розкладала мій мозок
І пила літри чорної кави
Й не сприймала прощальні погрози
Ти курила червоні Прилуки
Більше пачкі коли нервувалась
Ти розбила мені мої чакри
І над тілом хтиво знущалась
Ти тікала як тільки скінчалися
Чорна кава в квартирі чи сигарети
Ти втрачала в мені свій розум
Дарувала прощальні мінорні мінети
Ти бентежила вулицю криком
Коли тобі видавалось спокійно
Ти шукала причину сваритись
Коли я налаштований був надто мирно
Я пішов коли наслідком бурі
Биті нерви і склянкі на кухні
Й літри кави в немитих чашках
І окуркі в душі і повсюди
Ти тепер лишилась без даху
І не тільки дощ накрапає
Не по твоєму виє твій мозок
І тепер він себе пожирає
Час збігав незагоєним шрамом
Спроб багато багато розлук
Я торгую неліквідним крамом
І ненавиджу пачкі червоних Прилук
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660266
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.04.2016
автор: Андрій Толіч