На згарищі шаленної війни,
Поміж руїн і смутку, і біди,
Наперекір кривавої весни
(Позаминулі не в ціні труди)
Так одиноко вишенька розвітла,
Немов забута милим наречена,
Краса її ще здалеку помітна.
Війна осиротила...навіжена...
Стоїть тендітна у веснянім вбранні
І просить миру кожною пелюсткою,
Молитви життєдайні і весняні
Деревце посилає всьому людству.
“Спинись убивчі корчити гримаси,
Дай спокій і землі, і людям,
Геть руки,геть від нашого Донбасу!”-
Гукає вишенька іудам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660122
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.04.2016
автор: Шостацька Людмила