У шибку стиха стукає бузок,
Цей стукіт спати не дає щоночі,
Красива жінка думає про крок…
І ллються сльози рясно серед ночі.
Сама живе, сама - одна, як перст,
Мовчить весь час, пісень більш не співає,
Сама собі поставила вже хрест,
Та серце каже, що іще кохає.
Її життя – дорога не проста,
Та розминулась друга половина,
Коханому поставила хреста
І ось недавно втратила і сина.
А за вікном вітри, немов вовки,
Перина уночі не гріє зовсім,
Хоч ще красива й молоді роки,
Вона хреста у Бога також просить.
Так з року в рік, вона і темна ніч,
Сичі кричать і голуби воркують.
Горить свіча життєвих лихоліть,
Жінка одна, її уже не чують.
Повірте, що ця жінка вже свята,
Таких є небагато в цілім світі,
Пошли їй, Господи любов у ці літа,
Нехай вона ще поживе при літі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660113
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.04.2016
автор: Віталій Назарук