Я з вовками по- вовчому вити не вмію…
Ані слуху, ні голосу в мене нема.
Краще я серед них усіх онімію…
І залишусь назавжди у світі одна….
І з воронами теж не закрячу ніколи...
Хижий крякіт птахів-на біду...на біду...
Не цвістимуть уже тоді матіоли...
І замруть всі дерева в моєму саду...
Між німими рабами рабою не буду...
Не опущу додолу я зрячих очей!
Люди добрі! Свобода - людська амплітуда,
Знову сходить з гори із вогнем Прометей...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660106
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2016
автор: Наталія Ярема