[img]http://svoboda-files.info/images/680x510/6346dc723395e1ee8ef57f4883be4cb4.jpeg[/img]
Сонечко встає
Що мені чекати?,
Ворожа куля б’є,
І б’ють гармати.
За спиною Україна
Жінка, діти й мати,
Треба вистоять мені,
Треба захищати.
Ворог крутиться змією
Щоби постріляти,
Повистрілювали всі набої,
І давай тікати.
Стоїмо ми стіною,
Неможна стріляти,
Договорились між собою,
А нам помирати.
Та не шкода що загину,
Треба дітей захищати,
І мою Святу Україну,
Щоб в раби не продати.
Постаріла моя мати,
Сльози витирає,
Її серденько болить,
Від болю стискає.
Ворог очманілий,
П’яні очі закриває,
Йому байдуже,
По кому стріляє.
Запорізьких козаків
Боялась Катерина,
Зброю в них відібрала,
Січ розформувала.
Нашу Карпатську Січ,
Також розформували,
Наш незламаний дух,
Бояться при владі.
В кого руки затряслись?,
Когось ми налякали?,
Що бояться вороги,
І ті що при владі.
Вистояли на майдані,
І тут треба стояти,
Захищати Україну,
Не дати обкрадати.
Молю тебе Боже,
Молю за Україну.
Бережи Карпатську Січ,
Щоб рід наш не загинув.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659909
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 16.04.2016
автор: Нагорний