Ночь была длинная мне было скучно…
Какой-то твой стиш давно хотела перевести
И… как-то так…
Ох, вже цей вітер…
Наглий хуліган…
Проник мені під одяг…
Дражнить губи…
А я ж то знаю…
Що це все обман!…
Зигзаг стихії…
Завтра все забуде…
І знову я залишуся одна…
Без прагнень пристрастних й бажаних
Мене споїти пристрастями без вина…
І ніжно закохати до нестями…
Не плач, дівчино…
Я вже вчусь, неначе вітер бути…
Дарувать свою безпечність…
І пестити без дозволу казкові груди…
Ці миті перетворюючи в вічність…
*******************
Я був, мов вітер…
Нахабний хуліган…
Зривав твій одяг…
Жалив твої губи…
Ми разом знали…
Це все не роман…
Зигзаг стихії…
Завтра все забудем…
Сьогодні я один…І ти одна…
Та в серці тліє прагнення таємне…
Щоб пристрастями один одного
споїти без вина…
І насолода щоб була шалена…
Ти, дівчино, лиш вір…
Я маю повернутись…
Щоби свою безпечність,
наче вітер, дарувати…
Без дозволу оголюючи груди…
І наші миті в вічності перечитати…
===========================
Ах этот ветер
наглый хулиган
проник....
мне под одежду...
дразнит губы...
А я то знаю...
это всё обман!!!
зигзаг стихии...
завтра всё забудет...
И снова я...
остануся одна...
без страстного...
желанного... стремленья...
споить меня...
страстями ...
без вина...
и полюбить...
до..
ум0-
помрачЕнья.
.......................................
Не плачь дефчёнка
Я уже учусь...
как ветер быть...
дарить
свою беспечность...
Ласкать без спроса...
сказочную грудь...
И...
превращать...
мгновенья... эти...
в вечность
.................................
Я был как ветер...
наглый хулиган...
срывал одежды...
жалил тебя в губы...
Мы оба знали...
это не роман...
зигзаг стихиии...
завтра всё забудем....
Сегодня я один...
и ты одна...
но в сердце тлеет...
тайное стремленье...
споить друг друга...
страстью...
без вина...
и насладить...
до ум0-
помрачЕнья...
Ты верь дефчёнка...
Я ещё вернусь....
как ветер...
подарю свою беспечность....
без спроса обнажая твою грудь...
Я повторю...
мгновений наших...
вечность.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659884
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2016
автор: Хуго Иванов