У моєї України очі, мабуть, сині-сині,
Увібрали з глибини барвінкової краси...
А у косах у дівчини - ягідки блищать калини,
Пишне русеє волосся увібрало цвіт колосся.
Прикраша його віночок з різних диво-див квіточок,
Оченята , мов ожини у красуні - України.
А якими кольорами блузка вишита у панни !
Хрестиком-мережкою , між житами стежкою...
А уста - пелюстки рожі, що за диво, Бігме, Боже !
Просто так поспілкуватись, щоби тай не закохатись ?!
В червоненьких чоботятах, в вишиваночці на святах.
А бровою поведе... Хлопців з розуму зведе !
Ох, яка краса-родзиночка, козир-дівка, україночка,
Її пісня - над світами, від серденька і від мами,
Прадідів і їх коріння, вірі й правді поклоніння,
Народжена миром і волею, охрещена чистою долею !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659631
Рубрика: Панегірик
дата надходження 14.04.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова