Дверима хряпнув він – і все,
Лиш пустота, а потім сльози.
Схилилась на моє плече,
Картаючи життєву прозу.
І раптом злість в її очах
Всі тайники душі відкрила,
Потік проклять бурлив в словах,
Їх стримати було несила.
Страждання справжні, а чи ні,
Чи просто хитрощі жіночі?
Для нього потім, повесні,
Її слова стали пророчі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659587
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.04.2016
автор: Г. Король