Весни знамена: пелюсткова рать
і вітер той, що кличе потепління…
А квіти все про вітер мали б знать,
про спільне із Наами ворожіння…
Стебло од вітру, зніжене, тремтить,
з пелюсток роси вітер оббиває…
Стихає вітер, та лише на мить,
та знову нахабніє в небокраї.
Гуляє він на шпалах средземних,
штормить моря, здіймає пил в пустелі,
та облетівши Землю навкруги –
знов пестить луг, ліса, поля, алеї…
На ранок роси випадуть, - нехай
окроплять світ і гавані нічнії…
Замріє вітер у полоні трав,
огляне квіти із-під вітро-віїв…
Буває так, що стомлений украй…
Можливо ти од квітів одкрестився?
Едемський не розрушив квітко-рай, -
де цнота - там твоя і божа милість…
Гульвіса вітер – в полі і лугах
пелюстки ніжить, витинає скерцо…
Живий весняний переможний стяг
несе вітрисько у своєму серці…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659539
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 14.04.2016
автор: norma Ardeko