Голуби воркують
Із самого рання,
У гілках каштану,
Сховане гніздо.
Це не є розмова,
Пісня це кохання
Цій голубці певно
Все життя везло.
Він збирає пір’я
І несе додому,
Їсти у гніздечко
Носить їй зрання.
Їм у парі жити,
Важко ж бо самому,
В їхнім воркотінні
Доля промовля.
Вже багато років
Голуби у парі,
Скоро їх малята
Стануть на крило.
А листки каштану,
Пишні, величаві,
Сторожують завжди
Голубів гніздо.
Хай гніздечко буде
Для них рідним домом,
А сини і доньки
Мають власний дім.
Щоби недалечко
Під вікном знайомим,
Воркували діти
У гнізді своїм.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659462
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.04.2016
автор: Віталій Назарук