Ой кувала зозуленька в лісі на дубочку.
Накувала довгі роки моєму синочку.
Накувала довгих років ще й маленькій доні.
Потім змовкла, полетіла. Чомусь сіла долі.
Нахилялась до землиці. Та то не клювала.
Нахилялась зозуленька, крильцями тріпала.
- Що з тобою, зозуленько? Чому не співаєш?
Чому крильцями тріпочеш, низько так схиляєш?
Ой мовчала зозуленька та все припадала.
Мабуть чула, як земля та болісно стогнала.
Мабуть чула та хотіла лихо те прогнати,
Щоб завжди жила у щасті Україна - мати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659260
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.04.2016
автор: Надія Башинська