І бурі і вітра - все ожило в моєму серці,
На тому полі, до якого не дійшла,
До того сонця, що не доторкнулась..
Ви білі крила постелили на моїм шляху; тернистому, важкому й квітковому.
Ви білі крила.. постели їх. Щоб я ,розфарбувала їх своїми почуттями.
Там сфінкси приземлились.
Вподобали вони мою печаль.
Печальну тишу неземної Музи.
Що відтворила двері і зайшла,
Вона стояла тихо у дверях,
І смутки воронові пустували,
Там, де людські бажання не відкрились.
На горизонті ми поважно всі стоїм,
Бажаннями фарбуємо наші думи,
Так сильно хочемо свободи і любові,
За кожним з нас -стоїть уперто - різнокольорової печалі жарт,
Та вже забуті приказки далекі, що щастя диха не для нас.
Бажання різкі крики- пролунали в пам'яті моїй сивій,
Я так повільно їх губила, що ти вже все похоронила.
І з чого почала туди прийшла ..
І вже не знаю правильно чи ні ..
Але думки що принесли нам муки ,
Діяння залишили за спиною.
І лиш єдине , що так живе у кожному із нас.
Без виняток і без блукань,
Що можемо знайти ми кожної секунди,
–бажання, бажання світлі , мов промені у тмі,
Бажання - невтрачені , відшукані й народженні,
Що зможуть змінити кожного із нас і що планету так стрімко перевернуть,
Бажання жити у добрі ,співчувати і розуміти це життя ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659207
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.04.2016
автор: Крис М