Бузок, що росте біля хати
Не можна ніколи рубати -
Існує повір"я таке.
Бо як отой кущ від сокири,
Впаде увесь рід.Як не дивно,
І птиця гніздо не зів"є.
На місці бузкового цвіту
Рости будяки усе літо
Будуть, та інший бур"ян.
У димарі пустки-хати
Вітри лише зможуть гуляти,
Ніхто не оселиться там.
Не з розповідей це відомо,
Так сталося з родичів домом,
Як знищили білий бузок,
Той, хто рубав під машину
Потрапив.Не вижив, загинув,
А далі пішло і пішло:
Хвороби, нещасний випадок,
А молодь втекла чим подалі
Й дорогу забула сюди.
І хата порожня край лісу,
Не родить і сад уже більше,
А гілля ж ламали плоди.
Аж моторошно тут бувати:
Вже й "боком" облуплена хата,
"Здичавів" город, гарний двір.
За зрубаний кущ поплатилась
Життям та здоров"ям родина.
А кажуть - прикметам не вір.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659123
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.04.2016
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський