Ще не пахнуть землею роки,
А серпневим дитинством малечі,
Як горнули мене до щоки
І садили малого на плечі.
Ще не пахнуть землею роки,
Пахнуть хлібом і татовим потом
Де зелені, весняні грядки,
Де ще мальви-красуні під плотом.
Ще не пахнуть землею роки,
Пахнуть верби і ті перелази,
І дзюрчання отої ріки,
Що хватає в обійми одразу.
Ще не пахнуть землею роки,
В цих роках ще розправлені крила,
Я онуків горну до щоки,
Бо від них добавляється сила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659029
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.04.2016
автор: Віталій Назарук