Пробачте, біленькі берізки,
За душу вразливу мою;
Розбіглися наші доріжки,
Лишилася хвиля жалю.
Про миле смагляве дитинство
Кора зашепоче мені.
Постеляться листям барвистим
Осіннього лісу вогні.
Послання в майбутнє сховали,
Як згадку шкільної пори,
Берізку для варти обрали,
Кидаючи рідні двори.
Пробігли роки непомітно:
Приснилося рідне село,
Берізка поламана вітром -
Послання, мабуть, не дійшло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659014
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.04.2016
автор: Петро Корнійчук